Про навчання в Женеві: стипендіатка «Всесвітніх студій» Олена Виноградова


Пропрацювавши тривалий час в Україні та усвідомивши, що практичного досвіду стало більше ніж теоретичних знань, Олена Виноградова вирішила продовжити навчання за кордоном. Вона вступила до Женевської академії міжнародного гуманітарного права і прав людини та отримала грант від програми «Всесвітні студії». Про те, чому наукові публікації – джерело нових ідей в сучасному світі, а Україна потребує не просто кваліфікованих, а саме інтегрованих в світовий науковий і політичний дискурс кадрів, читайте в її інтерв'ю.

Де ви навчаєтесь (спеціальність, університет) та чому саме там?
Я навчаюсь на магістерській програмі перспективних досліджень з перехідного правосуддя, прав людини та верховенства права (англійською це звучить як Master of Advanced Studies in Transitional Justice, Human Rights and the Rule of Law) Женевської академії міжнародного гуманітарного права і прав людини (Geneva Academy of International Humanitarian Law and Human Rights). Тривалий час в Україні я працювала з питаннями захисту прав внутрішньо переміщених осіб та населення, яке постраждало внаслідок окупації і збройного конфлікту. Але в певний момент я зрозуміла, що мого практичного досвіду стало більше, ніж тих знань, якими я володіла. Я дуже сильно відчувала потребу в нових знаннях в галузі, яку в Україна не викладають взагалі, не дивлячись на те, що у нас триває війна вже майже 7 років - перехідне правосуддя. Тоді я почала шукати виші за кордоном, які готують фахівців за цією спеціальністю і виявилось, що таких університетів в світі просто на пальцях рук можна перерахувати. Женевська Академія серед них - одна з найбільш космополітизованих програм, така, що дає уявлення про загальносвітову картину перехідного правосуддя, тобто не є регіонально акцентованою. Тому, коли я дізналась про цю програму, я навіть не сумнівалась, що це ідеальне місце для професійного зростання.

Що ви знаходите найцікавішим у навчанні в університеті?

Найперше, що мене вражає, це предмети, які ми вивчаємо. Іноді мені здається, що ця програма прямо створена під мої побажання. Все, на що я не мала відповіді раніше, отримує своє логічне пояснення з прицілом на тему відновлення і примирення суспільства після конфлікту чи авторитарного правління. Ще ніколи в житті я не отримувала стільки цікавих знань, які я точно знаю, мають практичне застосування в нашій країні.
Друге – це, звичайно ж, люди. Команда моєї академії запрошує найкращих професорів з усього світу викладати курси нашої програми. Наприклад, курс з права на життя і на свободу мирних зібрань у нас викладав Кристоф Хайнс, професор Університету Преторії (Південна Африка), колишній Спецдоповідач ООН з питань позасудових та насильницьких страт, та колишній член Комітету ООН з прав людини, а курс з міжнародного кримінального права - Вільям Шабас, професор Мідлсекського університету (Великобританія), один з найвідоміших в світі експертів з міжнародного кримінального права. Крім цього, моя група складається зі студентів з усіх континентів, що створює дуже цікаву, але водночас непросту атмосферу - постійно потрібно вчитись знаходити спільну мову у мультикультурному середовищі, що не завжди є простим завданням.

Також дуже цікавим є спосіб викладання дисциплін. По-перше, у кожного викладача є свій підхід до викладання. Універсальної стандартизованої методики немає. Хтось висилає завчасно записані відеолекції, а на зустрічах йде лише обговорення теми і прочитаної літератури. Інші викладачі запрошують різних спікерів - визнаних світових експертів з теми заняття. Через це існує така атмосфера динамічності. Навчатись ніколи не нудно. Окрім цього будь-який теоретичний матеріал дуже прив'язаний до практичних кейсів (ситуацій з реального життя), тому ніколи немає відчуття того, що вчиш "суху теорію", яка невідомо для чого потрібна. Завжди є стовідсоткова впевненість, що вивчаєш те, що потім використовуватимеш в роботі.

Ви навчалися в українському ВНЗ: яка різниця між закордонним і українським? Які спогади з навчання в Україні? Що варто перейняти українським університетам від Вашого ВНЗ?

Я навчалась в дуже "сильному" українському виші. Наприклад, я досі навіть тут в Женеві користуюсь тими знаннями, які я отримала в Україні. Мій український ВНЗ дійсно став для мене alma mater, маю тільки позитивні спогади про своє навчання там.

Проте зараз, порівнюючи досвід навчання в Україні і тут в Женеві, можу сказати, що великим недоліком нашої системи вищої освіти є її локалізованість, відірваність від світового наукового дискурсу. Наприклад, протягом першого семестру ми читали роботи авторів з Латинської і Північної Америки, Європи, звичайно ж, навіть з Африки і Азії. Проте я майже не зустрічала жодної статті українських науковців. Більше того, ніколи не було згадок, що якийсь український вчений доєднався до розробки, скажімо Мінесотського протоколу про розслідування потенційно незаконних смертей чи Белфастського керівництва з амністій та відповідальності, хоча авторами цих документів виступили безліч вчених з університетів усього світу. І це велика шкода, тому що у нас, українців, на жаль, є багато "сумного" досвіду, яким ми можемо поділитись, у нашого контексту є особливості, які можуть бути враховані на світовому рівні, проте наша гуманітарна наука настільки не виходить за межі нашої країни, що про нас продовжують не знати в світі. А це, в свою чергу, дуже шкодить навчальному процесу, адже професор, який може розповісти своїм студентам як насправді, на практиці відбувається процес написання міжнародних конвенцій, керівництв, як готуються рішення міжнародних трибуналів, може потенційно підготувати набагато кращих, обізнаніших фахівців, які будуть конкурентними не тільки в межах України, а на світовому рівні.

Отак ми займались перші два місяці, в масках (маски брендовані видавали безкоштовно)
Крім цього, тут в Женеві ми не вчимося по підручникам. Ми готуємось до занять по науковим статтям надрукованим у наукових журналах. Я, до речі, саме тут вперше зрозуміла навіщо існують ці наукові журнали, адже їхні українські аналоги здавались мені завжди великою формальністю, потрібною тільки для того, щоб десь надрукувати свої "тези", які ніхто ніколи потім не читатиме. Тут же наукові журнали - це основа для початку наукової дискусії, джерело нових ідей, майданчики обміну думками. Це живі, активні і самодостатні системи, які органічно вплетені в наукове життя суспільства.


Без того, щоб науковець регулярно читав наукові журнали - складно уявити європейську науку, адже як ще він зможе бути у фарватері всіх подій? Я тепер взагалі не можу зрозуміти як українські вчені обмінюються науковими думками? Та і чи обмінюються взагалі?

Що було найскладнішим моментом після переїзду за кордон?

Найскладнішою стала довга розлука з батьками і друзями. Я досить соціальна людина, мені складно без спілкування з однодумцями. А після переїзду однодумців треба було шукати заново, а це шлях тривалий і пролягає він через спроби і помилки та потребує багато енергії. Додав до цього звичайно ж КОВІД. Ми ледь-ледь встигли познайомитись із одногрупниками, як всіх студентів в місті перевели на онлайн навчання, заборонили збиратись великими групами, а потім й зовсім закрили всі громадські місця.

Що вас підтримує, коли ви далеко від дому?

Усвідомлення того, що я навчаюсь для того, щоб принести велику користь своїй країні по поверненні. На моє глибоке переконання – Україні дуже сильно не вистачає не просто кваліфікованих кадрів, а кваліфікованих кадрів інтегрованих в світовий науковий і політичний дискурс. Навчання за кордоном цікаве не тільки і не стільки тим, ЩО чи ЯК ми вивчаємо, а тим, що кожен український студент за кордоном - це посол України в світі, а згодом - посол всього світу в Україні. Я дуже сподіваюсь, що моє навчання за кордоном додаватиме вартості не тільки мені як професійній одиниці, а й всій країні як спільноті освічених людей з глобальним світоглядом.

Коли ви поїхали за кордон, що для вас було незвичним (дивним)?

Для мене було дивно дізнатись, що європейські країни насправді дуже забюрократизовані. Наприклад, для того щоб відкрити рахунок у банку, мені знадобилось призначити собі заздалегідь зустріч з банківським клерком (просто так прийти без попередження не вийде - вас ніхто не прийме), принести цілий комплект документів (сказати, що у вас є все на емейлі і ви можете відправити це працівнику банку теж не вийде, маєте принести паперові копії), а далі я пройшла декількох годинне інтерв'ю. І це просто, щоб відкрити рахунок в банку. Трошки поживши за кордоном, починаєш по-іншому дивитись на власну рідну країну, більше цінувати її і помічати більше гарних речей в ній.
Вид на Академію
Як з проживанням під час навчання? Вартість? Гуртожиток? Можливості?

Женева славиться тим, що тут дуже і дуже складно орендувати собі житло (бо попит набагато перевищує пропозицію), а тим паче дешеве житло. Проте, незважаючи на це, всі студенти моєї програми за допомогою сучасних онлайн сервісів (навіть Фейсбук-груп) змогли знайти собі помешкання у потрібній ціновій категорії.

Взагалі адміністративна команда моєї програми не займається безпосереднім розміщенням майбутніх студентів, хоча допомагає з інформацією про квартири, які звільняються колишніми студентами, надає рекомендації з приводу надійних сервісів для пошуку житла, ну і звичайно ж інформує про початок процесу подання заявок на отримання місць у гуртожитках.

Моя академія не має власних гуртожитків, оскільки є дочірньою установою двох інших швейцарських вишів. Тому студенти моєї програми могли подавати заявки на проживання в гуртожитки цих двох материнських університетів. Взагалі система така: місць в гуртожитках набагато менше, ніж студентів. Всі бажаючі отримати кімнату в гуртожитку повинні ще влітку, задовго до початку навчального року, надіслати заявку встановленої форми до спеціального структурного підрозділу університету. Той, в свою чергу, розглядає всі запити і через деякий час повідомляє чи дає студенту місце, чи ні. До речі, причини, через які одним студентам відмовляють, а іншим - ні, залишаються у компетенції університетів, студентам про це не говорять.

Проте в принципі різниця у вартості між кімнатою в гуртожитку і кімнатою в звичайній квартирі може бути незначна. Тому, ті, хто не отримують гуртожиткових місць не сильно втрачають фінансово. Орієнтований бюджет на оренду житла на "вільному ринку" становитиме 800-1000 доларів на місяць за кімнату в квартирі. Окремі квартири, звичайно ж, коштуватимуть дорожче, хоча студію можна знайти і в проміжку 1800-2000 доларів на місяць.

Які бонуси надає статус студента?

Студентське життя (за умови, що немає КОВІД) в Женеві дуже насичене. Під егідою університетів постійно відбувається безліч всіляких цікавих подій на будь-який смак. Нудно точно не буде.

Окрім цього, при університетах діють кар'єрні центри, які допомагають студентам знайти стажування, підробіток чи навіть повну зайнятість.

Гарним бонусом у часи КОВІД стала можливість користуватись всіма університетськими бібліотечними просторами в той час, коли через карантин не-студенти не мали можливості навіть заходити туди. А бібліотеки в Женеві - це тема окремої розповіді: сучасні, гарно оснащені, зручні, справжні робочі хаби, які просто надихають на навчання.

Серед "приземлених" переваг - це знижки у студентських кафетеріях, отримання 100 франків на семестр на студентську картку для оплати послуг з роздрукування навчальних матеріалів у студентських бібліотеках, можливість купити MacBook чи iPad в офіційному магазині Apple зі знижкою від 100 франків за умови пред'явлення студентського квитка, знижки на квитки у громадському транспорті та купа спеціальних студентських знижок в різних кафе і магазинах по всій країні.

Як дуже таргетовані "бонуси", наприклад студентам-молодим батькам, влада міста пропонує пріоритет в черзі на отримання місця для дитини в дитячому садочку. А для Женеви це питання дуже актуально, адже садків в рази менше, ніж бажаючих туди потрапити.

Опишіть, будь ласка, як виглядає ваш навчальний день.

Наскільки я зрозуміла, навчальний графік у "доковідні" роки виглядав трохи інакше. Наш навчальний рік був перевлаштований під вимоги часу і ситуації. Оскільки через закриття посольств і кордонів у різних країнах не всі студенти змогли вчасно отримати студентські візи і приїхати на навчання у вересні, то з перших днів ми мали комбіноване викладання, тобто одна частина студентів разом викладачем були в оффлайн аудиторії, а інша частина - підключалась до заняття через ZOOM платформу. Це був досить цікавий досвід. Саме через те, що онлайн студенти перебували в різних часових поясах, заняття завжди починались у другій половині дня і тривали до 16:00-18:00 години. Тому готуватись до семінарів доводилось після шостої вечора та рано зранку. Якщо ввечері, як правило, я навчалась вдома, то зранку віддавала перевагу бібліотеці, оскільки атмосфера там набагато більше сприяє процесу засвоєння матеріалу, крім цього в бібліотеці завжди можна зустріти своїх одногрупників і обговорити із ними матеріал, все, що залишилось незрозумілим чи почути їхню точку зору стосовно питань, які поставив до теми заняття професор.

Проте, з урахуванням розвитку ситуації в світі і того, що більшість студентів вже змогли дістатись Женеви, графік другого семестру, скоріш за все, буде трошки інакшим. Окрім цього, програма другого семестру передбачає вивчення курсів "на вибір", тому кожен студент нашої програми матиме дуже індивідуалізований графік занять, який поки що не оголошений нам.

Розкажіть, як ви проводите свій вільний від навчання час?

Навчання насправді передбачає дуже серйозну самопідготовку студентів і прочитання великої кількості літератури, тож вільного часу залишається не так багато. Наприклад, кожну суботу зранку до вечора я проводила в бібліотеці протягом всього семестру.

До того ж, потрібно врахувати особливість Швейцарії - в неділю тут більшість закладів традиційно не працює, тож вибір насправді не такий вже великий - відкриті лише музеї, деякі кінотеатри, а також туристичні локації. Проте навіть це було закрите весь час через пандемію КОВІДу.

Тому серед розваг залишались прогулянки на природі та поїздки у найближчі туристичні містечка. Але через неймовірну красу Швейцарії навіть цього вистачало для того, щоб відновити сили після навчального тижня.

Чого ви навчились навчаючись за кордоном?

Розглядати процеси під трохи іншим кутом, ніж я звикла це робити в Україні. Навчання за кордоном однозначно розширює світогляд. Тут я вчусь не поляризувати проблеми, не ділити події на погані/хороші, а скоріше уважно їх розглядати, рефлексувати, вміти знаходити і мінуси, і плюси, а відповідно вчуся гнучкості у прийнятті рішень. Це, насправді, дуже складно. Я знаю, що я ще на шляху до майстерності, але шлях цей дуже цікавий і повний відкриттів.
Якби ви не поїхали навчатись за кордон, то…

… то я була би не я)))))) Це була моя мрія із самого дитинства. Ще навіть до початкової школи. Я завжди всім казала, що навчатимусь в найкращому виші світу. Навчання за кордоном для мене було скоріше питанням сумнівів щодо спеціальності, якій я хотіла навчатись (напевно саме тому я так довго не поступала до за кордон - майже 9 років з моменту закінчення української магістратури). Але як тільки я визначилась чому хочу присвятити своє професійне життя - вступ був лише питанням підготовки пакету документів для подання.

Чи ви маєте уже конкретні плани, як реалізовуватимете набуті знання в університеті по поверненню в Україну?

Так. Я би не вступала на магістратуру, тим паче на другу, а тим більше за кордоном, якби не знала навіщо мені з практичної точки зору ця освіта. Мені взагалі здається, що український підхід до вищої освіти - головне, щоб була "корочка", а далі вже можна будь-що робити в житті - дуже не конструктивний з точки зору розвитку професій та і суспільства взагалі. Немає сенсу інвестувати державні (а по суті суспільні) кошти в навчання людей, які навіть наміру не мають "окуповувати" вкладені у них інвестиції. Тільки якщо людина бачить себе в тій чи іншій професії в майбутньому, варто приймати її на магістратуру за відповідною спеціальністю. В іншому випадку краще дати їй час обдумати і переосмислити її плани і повернутись до питання магістратури через деякий час.

Ким і де ви себе бачите після навчання? Через 5 років? Через 15?

Тільки зараз, навчаючись у Женеві, я зрозуміла реальну силу і вартість наукових гуманітарних знань. Саме тут я захотіла в майбутньому займатись викладанням і відкривати молоді світ гуманітарних наук в найкращих його проявах. Тому, по-перше, я би хотіла поєднати практичну роботу з науковою і викладацькою діяльністю і зробити внесок у світову правову науку як український професор, викладач українського вишу.

По-друге, мені дуже цікава сфера публічного права, а це в переважній більшості випадків робота, пов'язана з державною (публічною) службою. Тому бачу себе українським високопосадовцем. Ну і моя спеціальність говорить сама за себе про те, в якій галузі я хочу працювати. Це боротьба з наслідками радянського режиму, відновлення країни після збройного конфлікту та окупації, розбудова миру та примирення суспільства.

Дайте декілька порад студентам, які планують вступати за кордон.

Готувати документи для подачі потрібно ретельно, тому починайте писати мотиваційні листи, контактувати рекомендодавців, розраховувати бюджет і шукати джерела фінансування якомога раніше, за рік так точно. Уважно читайте все, що написано на веб-сайтах програм, куди ви маєте намір вступати - деталі мають значення. Серйозно готуйтесь до тестів з англійської мови - навіть пів балу можуть схилити думку приймальної комісії на вашу користь. Дайте прочитати і відредагувати ваші мотиваційні листи "нейтів спікерам", ці документи справлятимуть перше враження комісії про вас, а отже повинні бути бездоганними. Не тягніть з подачею документів до найостаннішого моменту, не чекайте дедлайну, в багатьох вишах документи розглядають в порядку їх надходження, а отже перші заявки завжди матимуть більше уваги, до того ж у разі виникнення технічних проблем, у вас завжди буде час спокійно надіслати свої документи в альтернативний спосіб, окрім цього - документи подані завчасно завжди справляють враження більшої професійності і зацікавленості студента, ніж ті, що подані в останній момент перед дедлайном.

А взагалі - завжди вірте у себе і свої мрії та сміливо йдіть по шляху їх досягнення і будь-яка вершина цього світу вам підкориться..


Нагадуємо, що прийом документів на цьогорічний конкурс «Всесвітніх студій» триває до 15 травня 2021 року.